— Безпечна розтяжка м’язів обов’язково має проводитися поступово (щоб м’яз встигав подовжуватися шляхом нарощування нових сегментів).
— Сильні м’язи сприяють безпеці розтяжки, оскільки вони запобігають надмірному перетягуванню. Зрозуміло, це не привід вимикати голову під час занять.
— Гнучкість м’яза переважно залежить від розтягування сполучної тканини, особливу роль у складі якої відіграють, зокрема, волокна колагену. До того ж, фізичне навантаження зменшує кількість поперечних сполук колагену, підвищуючи еластичність тканини — знову на користь тренованого тіла взагалі.
— Підвищення гнучкості полягає у пластичності тканини, тобто. її здатність закріплювати нову форму, а чи не в еластичності — здатність розтягуватися, а й повертатися у вихідну форму. Пластичність залежить від еластану.
— Опір різних типів сполучної тканини розтягуванню становить: зв’язки (з’єднують кістки між собою) — 47%, фасції («оболонка» м’язів) — 41%, сухожилля (з’єднують м’язи та кістки) — 10%. Складаються вони переважно з білків (амінокислот).
— Розтяжка не подовжує сухожилля і не робить їх менш жорсткими, а підвищує їхню толерантність до розтягування. Тобто. здатність витримувати сильніші розтягуючі дії без травматизації.
— Процес перенавчання руху потребує вдвічі більше часу, ніж первинне навчання! Висновок: краще від початку робити все правильно.
— Існує особлива користь активної (самостійної) розтяжки. Для неї потрібні сильні м’язи-антагоністи, тобто. знову ж таки, сильне, треноване тіло. На відміну від пасивної розтяжки (за допомогою партнера), вона не надто болісна і сприяє збереженню гнучкості.
— Найбільш оптимальна частота занять: 2-4 рази на тиждень. Кількість залежить від жорсткості сполучної тканини, що жорсткіше, то більше.
